Відкриття карбіду кремнію

У 1891 році американський винахідник Едвард Г. Ачесон відкрив карбід кремнію. У своїй спробі виготовити синтетичні алмази Ачесон нагрівав суміш глини та коксового порошку в залізній чаші, використовуючи чашу та звичайну вугільну дугову лампу як електроди. Він знайшов яскраво-зелені кристали, прикріплені до вугільних електродів, і подумав, що приготував нові сполуки вуглецю та глинозему з глини. Він назвав нову сполуку карбідом кремнію, оскільки природна мінеральна форма глинозему називається корундом. Ачесон виявив, що ці кристали майже такі ж тверді, як алмази, і відразу усвідомив важливість свого відкриття, на яке він подав заявку на патент США. Його ранні вироби спочатку використовувалися для полірування дорогоцінного каміння і продавалися за ціною, як природний алмазний пил. Нову сполуку можна було отримати з дешевої сировини, і її виробляли у великих кількостях, швидко ставши важливим промисловим абразивом.

Карбід кремнію — кристалічна сполука кремнію і вуглецю. Його хімічна формула - SiC. Карбід кремнію був важливим матеріалом для наждачного паперу, шліфувальних кругів і ріжучих інструментів з кінця 19 століття. Зовсім недавно його використовували у вогнетривких футерівках і нагрівальних елементах для промислових печей, зносостійких компонентах для насосів і ракетних двигунів і напівпровідникових підкладках для світловипромінювальних діодів.